Форми та методи роботи з обдарованими дітьми

  Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої,  творчої  діяльності.  Вона  під  силу висококваліфікованим,  небайдужим  до  свого  предмета вчителям.

     Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної  інформації  має  доповнюватись  науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації. Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням  повинен  стимулювати  поглиблене  вивчення, систематизацію,  класифікацію  навчального  матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх  навчанні.  Домашні  завдання  повинні  мати  творчий, диференційований характер. Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.

Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей  належить  Малій  академії  наук  України,  її територіальним відділенням.

У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення  спеціальних  класів  і  спеціальних  шкіл  для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, "перестрибуванню” через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься  всім  класом,  тимчасовому  переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма  має  бути  гнучкою,  передбачати  розвиток продуктивного  мислення,  індивідуальний  підхід  при  її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з  притаманною  йому  швидкістю,  самостійно  вибирати навчальний матеріал, методи навчання.

Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями:

бенди (три - чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю).

Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку. Робота  з  обдарованими  дітьми  відбувається  за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

    Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу,       його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини. Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.

Наведемо коротку характеристику деяких форм та методів

роботи з обдарованими дітьми:

 ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) –

пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою

метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння»,

підказок  інтуїції  тощо.  Використання  алгоритму

розв’язання проблемних ситуацій у ході навчального

процесу виробляє в учнів такий стиль мислення, в основі

якого є гнучкість, оригінальність, чутливість до протиріч,

вміння  свідомо  моделювати  ідеальний  еталон,

психологічно орієнтована думка на його досягнення і

домагання цього найкоротшим шляхом.

 Ейдетика  –  технологія  формування  ейдетичного

мислення, в основі якого запам’ятовування інформації

через образи, асоціації й відчуття. В учнів розвивається

уява  та  фантазія,  гнучкість  мислення,  здатність

створювати об’ємні й яскраві образи. Відбувається

стимулювання роботи правої півкулі головного мозку, що

забезпечує розвиток здатності створювати варіативність у

розв’язанні творчої задачі, що є основою для активізації

креативного мислення та використання його у вирішенні

навчальних та життєвих задач.

 Принцип відкритих перспектив: будь-який учень, навіть

найслабший, може сьогодні спробувати вивчити тільки

один сьогоднішній урок, добре написати конспект і

відразу одержати свою першу добру оцінку, а там другу,

а там третю… Спочатку ці оцінки майже нічого не важать

(крім того, що учень старається, але хіба цього мало?);

однак поступово приходить і справжнє знання, а разом з

ним і інтерес до предмету. Починаючи з будь-якого дня,

кожен може вчитися добре, і це зараз же позначиться на

оцінках, це негайно відзначить учитель, скільки б у нього

не було учнів.

 Наголошення на будь-яких поліпшеннях. Помічати і

відповідним чином відмічати кожен маленький, але

успішний крок на шляху до виконання завдання.

 Повідомлення про будь які внески. Акцентувати увагу на

цінності активності учня в усних відповідях і класних

дискусіях, пам’ятаючи, що вони вносять власний внесок у

колективну роботу як можуть. Це похвала, висловлена з

очевидним ентузіазмом. Ми можемо  «аплодувати»

досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що

мають певне відношення до навчання. «Оплески» повинні

бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбутнє.

 Метод роботи з обдарованими дітьми – проблемні

запитання. При вивченні різних тем з предмету

підбираються проблемні запитання, на які учень у

підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для

вірної відповіді учню потрібно ще застосувати знання з

вивчених раніше розділів. Ще в запитання закладається

якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно

неординарним способом.

 Метод роботи з обдарованими дітьми – побудова гіпотез.

Учні  висувають  власні  гіпотези  щодо  вирішення

наукового завдання. Роблять свої припущення, що

можуть стати темою дослідження.

 «Виділяти найкраще» – цей метод, відомий як «ефект

Розенталя» або ефект Пігмаліона – психологічний

феномен,  який  полягає  в  тому,  що  очікування

особистістю  реалізації  пророцтва  багато  в  чому

визначають характер її дій та інтерпретацію реакцій

оточуючих, що й провокує «само здійснення пророцтва»,

цей термін винайшов американський соціолог Роберт

Мертон у 1948 році для тих пророкувань, які стихійно

«керують» поведінкою людей і призводять до очікуваних

ними результатів.

Форма роботи з обдарованими дітьми – інтерактивне

навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас поділяється

на декілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати

текст з підручника і скласти запитання до нього. Коли учень

замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має

бути варіант відповіді, це розвиває логічне мислення. Ланцюжок

«запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує

нове запитання. Така методика роботи допомагає дитині

формулювати певні умовиводи, висловлювати свої думки,

доходити правильних висновків.

Форма роботи з обдарованими дітьми: «інформаційно –

пізнавальна суперечність». Характерна особливість полягає в

тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд,

суперечливі судження.

Прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою

можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці

уроку вчитель пропонує учням виконати завдання творчого

характеру і попереджає, що рішення виявиться досить цікавим і

несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні

починають роботу, але не встигають виконати завдання до

закінчення уроку. Вчитель, не фіксуючи увагу на тому, що

завдання повинно бути завершено, перевіряє його наявність і

якість виконання на наступному уроці.

Методи навчання обдарованих дітей

мають відповідати:

         своїм основним завданням - наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;

         рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, різним вимогам і можливостям, виявляти основний та послідовний варіант розвитку здібностей дитини;

         переходу від перцептивного рівня пізнання  до  вищих понятійних рівнів.

Доцільно використовувати девізи уроку, епіграфи, прислів'я.

Форми навчання обдарованих школярів

У роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані такі форми навчання: індивідуальні; фронтальні; групові.

Фронтальні заняття:

         лекції  (лекція-дослідження, лекція-екскурсія);

         семінари (семінари-дискусії, семінари-дослідження);

         симпозіуми;

         дебати;

         організаційно-діяльнісні ігри;

         рольові ігри;

         дискусійні форми (симпозіум, дебати, "круглі столи", невеликі сесії, інтерв'ю).

Групові заняття - партії, постійні групи із зміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням. Із загальним звітом групи перед усім класом.

 Індивідуальна форма - індивідуалізовані програми навчання.

Самостійна робота. Ефективність проведення самостійної роботи учнів залежить від дотримання таких умов:

v посильності завдання;

v інструктажу вчителя про порядок виконання завдань;

v визначення необхідного часу для окремого етапу на самостійну роботу;

v відповідність   відведеного   часу  щодо   обсягу   та   ступеня складності завдань;

v диференційований підбір завдань з вищою складністю для здібних учнів, які цікавляться повною дисципліною значно глибше;

v чіткої організації навчальної діяльності (щоб кожен учень виконував завдання самостійно);

v диференційованої допомоги учням у виконанні завдання (але без підказування та опіки);

v підготовки вчителем списку додаткової науково-популярної літератури для виконання індивідуальних складніших завдань;

v підбору   таких   завдань,   які   при   самостійній   роботі   з підручником додатковою літературою, вимагають від учнів осмисленого перетворення тексту даного параграфа: письмово-графічного оформлення результатів самостійної роботи;

v завершення результатів самостійної роботи самоконтролем і контролем з боку вчителя.

Впровадження індивідуальної роботи з обдарованими дітьми передбачає:

v забезпечення соціальної адаптації шляхом розробки індивідуальних психологічних рекомендацій, суто тренінгів, тестування, анкетування з метою виявлення нахилів, здібностей учнів, їхньої професійної орієнтації;

v дотримання під час роботи принципу поступовості і послідовності;

v розробка індивідуальних програм самоосвіти учнів:

а)   добір наукової літератури;

б)   індивідуальні консультації;

с) залучення вчених вищих навчальних закладів до роботи з учнями;

д) проведення консультацій, наданих рекомендацій з науково-дослідної роботи;        

є) постановка мети роботи, складання плану, моделювання майбутнього результату;

г) зацікавлення батьків творчістю дітей, стальною роботою з розвитку їхньої обдарованості

Принципи розробки індивідуальних програм  для здібних дітей

1.      Визначити  сильні  та   слабкі  сторони кожного  учня й створити індивідуальну програму розвитку обдарованої дитини.

2.      Індивідуальна програма має складатися з різноманітного навчального матеріалу, що відповідає інтересам обдарованої дитини

3.      Індивідуальна програма має передбачати оптимальний та поступовий перехід учня вад одного щабля загального розвитку до наступного.

4.      Провідною метою індивідуальної програми має бути розвиток творчих здібностей дитини.

5.      Невід'ємною частиною індивідуальної програми повинна бути чітка система оцінювання.

6. Обдарована   дитина,   яка   вчиться   в   даному   класі   зі звичайними учнями, повинна мати можливість спілкуватися з однолітками свого рівня розвитку.

7. Шкода має підтримувати безпосередній зв'язок з батьками обдарованої дитини.

8. Необхідно залучати до навчання обдарованих дітей талановитих фахівців, які мають спеціальну підготовку.

Робота з обдарованими дітьми в позакласній діяльності

1.      Проведення олімпіад з основ наук.

2.      Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт.

3.      КВК, турніри, конкурси знавців, вікторини.

4.      Захист між курсових рефератів.

5.      Інтелектуальні аукціони.

6.      Змагання

7.      Ігрові тренінги

8.      Бізнес-шоу.

9.      Телерадіовікторини

10.    Міжшкільні факультативи, семінари.

11.    Творчі тренінги.

12.    Інтелектуальні марафони.

13.    Конкурси на першого учня школи; кращого учня напряму; кращого учня паралелі; кращого учня класу,  хорового, образотворчого, музичного відділення.

14.    Щомісячні пізнавальні, комп'ютерні дидактичні ігри, ділові ігри.

15.    "Брейн-ринг"

16.    Конкурс "Розумники і розумниці".

17.    Конкурс «Лицарі формування духовності”

18.    Розв’язання та самостійне складання ребусів, кросвордів, головоломок.

19.    Турніри знавців наук

20.    Аукціони творів юних художників, поетів

21.    Залучення до гуртків та мікрогуртків

22.    Години самовдосконалення.

Заходи

1.      Періодично проводити олімпіади з основ наук, конкурси-захист

науково-дослідницьких робіт. Проводити турніри знавців наук,

аукціони творів юних художників, поетів.

2.      Систематично проводити інтелектуальні ігри, турніри, конкурси

знавців, вікторини, інтелектуальні аукціони та марафони, змагання, ігрові та творчі тренінги.

3.      Систематично брати участь у шкільних факультативах, семінарах.

4.      Психологу провести діагностику учнів за параметрами   моделі

творчої обдарованості.
5.   Започаткувати втілення та розробку програм "Інтелект", "Обдарованість", "Здоров'я", "Пошук", "Творчість", "Поезія", "Журналістика" та інші.       

6.  На їх основі скласти програми індивідуального розвитку та саморозвитку творчої обдарованості.

7.      Систематично проводити години самовдосконалення

8.    Організувати роботу семінарів, факультетів й проводити індивідуальні консультації та   навчання за індивідуальними планами профілю для обдарованих учнів.

9.    Організувати роботу учнівського наукового товариства, розробити

його положення, залучити обдарованих учнів, до написання та

захисту наукових робіт.

10.    Організувати написання міжкурсових рефератів.

11.    Проводити в школі конкурси на першого учня школи; кращого учня класу; кращого учня  паралелі; кращого учня класу, хорового, образотворчого, музичного відділу.

12.    Практикувати дискусійні форми проведення уроків та виховних

заходів: симпозіуми, дебати, "круглі столи", невеликі сесії, ділові

бесіди.       

13.    Систематично проводити психологічні тренінги релаксації,

14.    Організувати клубні об'єднання   за інтересами, роботу гуртків та

мікрогурків.

15. Кожному учневі вести книги творчості, практикувати рецензування відповідей однокласників, виступу на конференції, лекції.

16.    Проводити комп'ютерне та профільне навчання.

17.    Використовувати нестандартні форми проведення уроків та виховних заходів.