Вступ
Важливим завданням на сучасному етапі розбудови
української держави є виховання школярів на гуманістичному, демократичному та
національному принципах. Процес становлення незалежної демократичної України з
її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає
всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм
життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних
засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу - не
тільки сформувати в учнів та вихованців необхідні компетенції, дати знання з
різних предметів, а й виховати громадянина, сім’янина, професіонала, патріота;
інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову
протистояти викликам глобалізації життя.
Ефективність організації позаурочної та позашкільної
виховної роботи значною мірою залежить від майстерно проведених виховних
заходів, різних за змістом, формою проведення, кількістю учасників.
Тематика виховних заходів, які проводяться в школах,
позашкільних навчальних закладах, свідчить про те, що сьогодні виховна робота,
з одного боку, оновлюється, а з другого боку, повертається до національних
джерел. Одним із важливих засобів виховання учнів є шкільне свято.
Нині шкільні свята займають значне місце у всебічному
розвитку дитини, формуванні її потреб та інтересів. Вони тісно пов’язані з
навчально-виховною роботою і супроводять важливі події в житті учнів, через
відродження національних звичаїв і традицій формують у них високі моральні
переконання й чесноти.
У цій статті ми зупинимось на методиці підготовки та
проведення шкільних свят. Досконало підготовлені та майстерно проведені шкільні свята
є ефективною формою виховної роботи.
Вони сприяють створенню піднесеного, радісного настрою у вихованців, формуванню
в них організаторських здібностей, розвитку пізнавальних інтересів, практичних
умінь і навичок. Завдяки їм і педагоги мають змогу виявити свій професіоналізм,
комунікативні, креативні і конструктивні уміння і навички.
Свято – багатогранне, складне явище, яке має велике
значення в житті особистості. Свято разом із грою є одним із давніх феноменів
соціального існування людини, частиною загальнолюдської культури. Якщо уявити
спільноту людей у вигляді дерева, то свято - це і те, що живить коріння, і те,
що дозволяє гілкам органічно існувати разом - триматися у повітрі та радіти
сонцю. «Свято, яке завжди з тобою» - назва роману Ернеста Хемінгуея про Париж.
Але чи означає це, що свято душі та іменини серця можуть бути тільки в Парижі?
Здається, це можна зробити й у звичайній школі.
1.
Значення загальношкільних свят у системі виховання
Школа - це не тільки навчальний заклад, де діти отримують
знання. Школа - це колектив, в якому протікає більша частина життя дитини, де є
місце для свят, спектаклів і конкурсів, походів і екскурсій. Школа без своїх
власних свят - анахронізм, який ми повинні залишити в минулому столітті.
Дитяче свято - один із найяскравіших моментів у житті
дитини. Свята відкривають дітям простір для творчості, народжують в її душі
світлі почуття, шляхетні прояви, виховують уміння жити в колективі, духовно
збагачують розум та серце. Особлива психологічна цінність дитячих свят полягає
в тому, що вони можуть допомогти учню реалізувати все краще, що в ньому є,
оскільки для дитини важливий сам процес святкування, який викликає позитивно
пофарбовані емоційні переживання та створює унікальну систему творчої взаємодії
дітей і дорослих.
Ми визначаємо свято як комплексну форму організації
виховної роботи в соціумі. Свято – це динамічна система, яка об’єднує
різноманітні за формою масові заходи і дозволяє одночасно задовольняти потреби
на різних рівнях дозвільної діяльності. Будь-яке свято не існує само по собі.
Воно охоплює цілу систему допоміжних дій.
Практично кожне свято має свою характерну структуру, свій
обрядовий і ритуальний фон, які надають йому оригінальності та неповторності й
визначають його виховні пріоритети: патріотичне, громадянське, трудове та
економічне виховання, формування духовно-моральної, правової, естетичної,
фізичної, екологічної, ігрової культури тощо. Як правило, шкільне свято
готується творчим колективом учнів та педагогів. А спланована організаторська
робота визначає його педагогічний успіх.
Неоціненна роль у підготовці шкільних свят належить
педагогу-організатору. Педагог-організатор – відважний підкорювач творчих
висот. Він щодня працює сценаристом, режисером, монтажером, поетом,
декоратором. І все це навіщо? Щоб перетворити шкільне життя учнів на свято або
хоча б на приємну діяльність, щоб робить важкий процес навчання цікавішим,
веселішим, захоплюючим. Завдання педагога-організатора у створенні шкільних
свят досить складне. По-перше, він не є професійним режисером. По-друге у його
розпорядженні немає професійних виконавців. По-третє, і глядачі, і актори, і
музиканти – усі вони учні однієї школи беруть участь у всіх заходах.
Тому вимоги до індивідуальності й неповторності кожного
свята ще вищі, ніж на естраді. І найголовніше – шкільні події і свята не є
окремим від шкільного життя явищем – вони сплетені з цілісним педагогічним
процесом, підпорядковуються цілям і завданням як усього шкільного колективу,
так і малих шкільних об’єднань – класів, тощо. Підготовка і проведення шкільних
масових заходів завжди здійснюється в контексті загальної мети й завдань
навчально-виховної роботи в школі.
Свята для невеликої групи учнів та загальношкільні свята
– є основною формою виховної роботи і тому педагог-організатор має володіти
теорією й практикою сценарно-режисерської роботи.
Термін «свято» часто вживається для характеристики
емоційних станів (свято почуттів, емоцій, душі, серця). Зі святом асоціюється
почуття приємного, радісного. Дитяче свято – важлива частина життя дитини, це
радісна подія, що дозволяє розслабитися, здригнутися, забутися, а часом і
просто відпочити від буднів. І вже майже афоризмом стали слова: «Без свят не
буває дитинства!» Свята духовно збагачують дитину, розширюють її знання про
навколишній світ, допомагають відновлювати старі й добрі традиції, об'єднують і
спонукають до творчості. Свято розвиває дітей, готує їх до творчої,
продуктивної діяльності, допомагає вирішувати багато специфічні завдання
виховання. Свята – це радість спілкування, радість творчості і співтворчості,
радість самовираження і взаємозбагачення. І свято в даному випадку повинно мати
не тільки розважальні, а й розвиваючі, навчальні функції. Свято є специфічною
формою колективного єднання, де виражається загальний настрій і співпереживання
учасників. Свята – важливий складник освіти й розвитку дітей і юнацтва,
формування їхньої загальної культури. Воно є невід’ємною частиною
навчально-виховного процесу діяльності, що сприяє розвитку й ставленню дитини,
засвоєнню національної культури. Залучення учнів до підготовки свят, виховних
заходів сприяє духовному, моральному, естетичному розвитку учнів у колі
однолітків і дорослих. Свято через оновлення цінностей, нагадування важливих
подій пов’язаних з ним виконує роль механізму передачі культурних традицій із
покоління в покоління. Педагогічна цінність шкільних свят полягає в тому, що
вони допомагають учням виявити свої здібності і таланти. Характерна риса шкільних
подій і свят – постійний склад їх учасників, що вимагає від організатора
творчого різноманіття шкільного виховного процесу. Самі учні не є пасивними
свідками. Вони активні учасники організації та проведення шкільних подій,
усього процесу створення свята. Тому дуже важливим у низці шкільних свят є те,
щоб більшість учнів опанувала різні ролі у створенні свята – актора, глядача,
костюмера, музичного редактора. Організація шкільних свят, виховних заходів
надає учням можливості для самореалізації, якщо відповідає таким критеріям:
• спирається на
минулий і сьогоднішній досвід дитини;
• участь у святі є добровільною;
• відповідає віковим особливостям, смакам дітей;
• має простір для вільної імпровізації;
• містить ігрові начала.
Шкільне свято буде ефективним засобом виховання школярів,
якщо в процесі його підготовки дотримуватись таких педагогічних умов:
• дитяче свято – знакова подія в житті навчального
закладу, через яке вчиняється цілеспрямований педагогічний вплив на вихованців.
Варто пам’ятати: свято готується і
проводиться для дітей (а не для батьків), тому під час його підготовки
враховуються їхні вікові й психологічні особливості, потреби, запити,
індивідуальні властивості, нахили.
• здійснення чіткої методичної організації (складання
плану підготовки і проведення підготовки ведучої і учасників);
• використання комплексу різноманітних методів і прийомів
емоціонально-морального впливу на учасників.
Свято розкриває багатющі можливості всебічного розвитку
дитини. У будь-якому святі присутні різноманітні види мистецтва: література,
музика, живопис, театр, пантоміма. У різноманітних видах діяльності
проявляються нахили, формуються певні вміння та навички. На святі діти не
тільки говорять, але танцюють, співають, малюють.Таким чином, свято є синтезом
практично всіх видів мистецтв
2.
Класифікація свят
Масової практиці властиве велике розмаїття форм
проведення дитячих свят, кількість яких постійно зростає. Свято – категорія
педагогіки, своєрідна форма творчого самовираження і духовного збагачення
дитини. Мета його – в пізнанні юними громадянам навколишнього світу, розвитку
їх моральної свідомості і моральних почуттів, естетичних поглядів, навичок
організатора, умінні осягати людську науку, спілкування. З них найбільш
поширені: фестивалі, театралізовані вистави, тематичні дні і тижні, святкові
обряди і ритуали, вистави, презентації, бали, карнавали, ходи, огляди,
конкурси, олімпіади, ювілеї, КВК, ранки, лінійки, вечори, концерти та ін.. Всі
вони, як правило, становлять невід'ємну частину культурно-дозвільної діяльності
в роботі з дітьми.Головними в країні є державні свята, які визначаються
Верховною Радою України і затверджуються Президентом України.
Сьогодні в Україні існує положення про проведення свята у
школі. Свято може бути присвячене як пам’ятним датам календаря, так і важливим
подіям шкільного життя або бути спеціально-організованою формою дозвілля, яка
сприяє створенню атмосфери захоплення єдиною, важливою, продуктивною діяльністю
учнів, вчителів, батьків.
Можна виділити
наступні види свят, у яких можлива участь дітей:
• Церковні свята, головними з яких є Різдво і Великдень
та ін.;
• Календарно-обрядові свята – Новий рік, Масляна (проводи
зими), свято Івана Купали, свято врожаю;
• Професійно-трудові свята (день учителя і т. д.);
• Цивільно-особистісні свята, або сімейні (весілля, день
народження, ювілей);
• Спортивні свята;
• Меморіальні свята, пов'язані з життям і творчістю
великих поетів і письменників, художників і композиторів;
• Ювілейні свята (День міста, День народження школи.)
Свята можна умовно розділити на два типи: календарні (Восьме Березня, Новий Рік), тематичні (Допобачення, початкова школо, Свято
осені).
Основні групи свят
Залежно від виховних завдань і своєрідності змісту
шкільні свята можна поділити на такі основні групи:
• суспільно-гуманістичні,
• трудові,
• спортивні,
• художньо-творчі,
• календарно-обрядові.
В окрему групу слід виділити шкільні свята, які
традиційно проводяться в кожному загальноосвітньому навчальному закладі: Свято
знань (свято Першого дзвоника), День працівників освіти, Свято Букваря,
Новорічні свята, Свято зустрічі з випускниками, Свято 8 Березня, Свято матері,
Свято Останнього дзвоника, випускний бал. Слід зазначити, що кожен навчальний
заклад освіти має свої традиції і може відзначати такі події: День народження
школи, День захисника Вітчизни, День науки, День відмінника, Осінній бал та
інші. У дитячих оздоровчих закладах також традиційно проводяться свята: свято
відкриття і закриття табірної зміни; Свято лісу; День фізкультури, спорту та
туризму; Свято гри та іграшки.
3.
Етапи роботи над святом
I етап – попереднє планування.
II етап – робота над сценарієм.
III етап – попереднє знайомство дітей зі святом.
IV етап – репетиції.
V етап – проведення свята.
VI етап – підведення підсумків.
VII етап – післядія свята.
I.
На
початку року проводяться збори, на якому обговорюється план роботи на рік.
Відбувається вибір свят і встановлюються терміни їх проведення.
II.
На
другому етапі починається безпосередня підготовка до свята. На даному етапі
підготовки створюється сценарій свята, що включає в себе відібраний вже мовний
і музичний матеріал. У свято включається як можна більше видовищ та ігор, а
музична мовленнєва діяльність дітей будується на придбаних вже уміннях і
навичках. На наступних святах видовища та ігри поступово витісняються виступами
дітей.
III.
Коли
сценарій готовий, дітям розповідається про майбутнє свято, пояснюється що це за
свято і чому він присвячений. Якщо це свято вже відзначалося в минулому році,
то всі згадують, що на ньому було. Після того, як діти усвідомили, що це за
свято, їм пояснюють хто буде присутній на ньому (батьки, вихователі, вчителі,
знайомі, діти з і т.д.) і що будуть робити самі діти. На даному етапі діти
повинні зрозуміти свої завдання, усвідомити свою роль в процесі підготовки і
проведення свята, щоб у ході розучування віршів, постановки танців, підготовки
залу вони бачили, розуміли, для чого вони це роблять. Необхідно поставити перед
дитиною мету, до якої він за допомогою дорослих буде рухатися.
IV.
Після визначення цілей і завдань починається
безпосередня робота з вивчення віршів, пісень, постановки танців, оформлення
залу, вуличних майданчиків, парків тощо, виготовлення аксесуарів до костюмів.
На даному етапі йде також робота над сценарієм, куди вносяться зміни і
корективи, що з'явилися під час роботи. Таким чином, остаточний варіант
сценарію з'являється вже безпосередньо перед початком свята.
V.
Коли приходить той довгоочікуваний день, коли
перетворене і прикрашене місце проведення повно глядачів і діти з завмиранням
серця чекають початку дії ... свято починається ... проходить ... і
закінчується, але не закінчується робота над святом.
VI.
Це підбиття підсумків. Як ми вже відзначали,
дитяча, та й доросла пам'ять довго зберігає світлі, радісні, яскраві враження, якими
багатий свято. І завдання дорослих на цьому етапі полягає в тому, щоб
«прив'язати» до цих спогадів ті вміння, навички і знання, які діти отримали на
святі і в процесі його підготовки. Для цього проводяться бесіди, в яких діти
згадують, що їм сподобалося, за допомогою дорослих виділяється найбільш важливе
і головне у святі, пояснюються незрозумілі моменти.
VII.
Післядія свята. На цьому етапі закріплюються
найбільш змістовні і барвисті враження, пов'язані з тематикою свята, вони
відображаються в малюнках, фотографіях, відеозаписах і т. д. Все це допомагає
глибше відчути зміст свята, зберегти про нього хороші спогади.
4.
Алгоритм проведення шкільних свят
Практика організації шкільних свят свідчить, що перш ніж
створювати певний сюжет, треба ретельно вирахувати скільки часу потрібно для
основного дійства, врахувати, що шкільні свята можуть тривати від 30 до 120
хвилин, залежно від віку учасників. Будь-яке шкільне свято або захід потребують
ретельної підготовки, до якої має долучитись певна кількість помічників.
Будь-який захід – колективна творча справа і чим більше осіб братимуть участь у
підготовці, тим цікавіше і успішніше здійсниться задумане. При підготовці та
проведенні масових заходів у навчальних закладах варто дотримуватися такого
алгоритму:
• визначити мету проведення свята. Мета – це передбачення
результатів діяльності з урахуванням реальних можливостей і потреб. Визначення
мети забезпечує перспективний творчий характер процесу підготовки масового
заходу;
• визначити форму
проведення масового заходу (традиційне чи календарне свято, виставка,
театралізоване дійство тощо);
• узгодити тему,
форму та план проведення заходу з адміністрацією закладу; • створити сценарій.
До написання сценарію варто залучати вихованців (учнів), при потребі, -
батьків, колег. Перед написанням сценарію необхідно опрацювати літературні
джерела, ресурси бібліотек, Інтернету з даної теми. Робота ініціативної групи
має розпочинатися з підготовки сценарію. Сценарій можна обрати уже розроблений
або написати самостійно. Якщо ухвалено рішення писати сценарій самостійно, то
насамперед слід скликати збори ініціативної групи, в ході яких учні мають
висловити свої пропозиції щодо свята, а також скласти поетапний план
проведення. Незважаючи на те, що цей план є орієнтовним і зазвичай у процесі
написання сценарію зазнає змін, він є необхідним, оскільки структурує роботу
ініціативної групи і дає змогу її контролювати. Далі педагог - організатор
розподіляє між учнями обов’язки щодо написання певних частин сценарію свята,
але перекладати всю роботу з написання сценарію на плечі учнів не слід. Робота
над сценарієм є досить довготривалою, тому писати його самостійно варто лише
тоді, коли до дати проведення свята залишається достатньо часу. Якщо ж часу
обмаль, то сценарій можна вибрати серед уже розроблених. Однак слід зазначити,
що над такими сценаріями також слід попрацювати, зокрема адаптувати до умов та
потреб школи;
• підготувати перелік ігор, розваг тощо;
• підготувати перелік концертних номерів;
• проаналізувати ресурси часу проведення масового заходу
- святкове дійство повинно тривати не більше 45 хвилин, через кожні п'ять
хвилин бажано змінювати форму діяльності, щоб зосереджувати увагу глядачів;
• вибрати оригінальну назву заходу;
• залучити максимально можливу кількість вихованців
(учнів) до підготовки та проведення заходу;
• розподілити доручення та ролі;
• здійснити аналіз матеріальних ресурсів та вирішити
фінансово-економічні завдання (придбання костюмів, ігрового реквізиту,
подарунків, квітів та ін.); • провести необхідну кількість репетицій заходу та
генеральну репетицію.
Репетиції - найдовший та найвідповідальніший період
підготовки свята, вони проводяться після того, як написано сценарій. Учні
повинні розуміти, що участь у репетиціях - обов’язкова, і ставитися до них слід
серйозно, адже безвідповідальність одного може зруйнувати роботу всіх. Також учасники
повинні дотримуватися таких правил поведінки: бути дисциплінованими; уважно
слухати «режисера»; брати до уваги зауваження колег.
Під час репетицій учні мають змогу:
·
чітко
з’ясувати, хто і в якій послідовності виступає;
·
потренувати
чіткість вимови;
·
отримати
навички поводження на сцені тощо.
Педагогу-організатору доцільно розробити графік репетицій
та ознайомити з ним учнів і класних керівників. На перші репетиції не варто
запрошувати всіх учнів, які беруть участь в організації свята: спочатку
репетирувати треба з невеликими групами. Відпрацювавши окремі сцени або номери,
можна їх об’єднувати. Під час репетицій доцільно здійснювати хронометраж кожної
сцени або номера.
Генеральна репетиція - один із найвідповідальніших
моментів підготовки до свята. Під час їх проведення об’єднуються окремі сценки
та номери, визначається послідовність виступів та загальна тривалість свята. До
генеральних репетицій учні мають ставитися надзвичайно серйозно. Під час
генеральних репетицій педагогу-організатору слід стежити за тим, щоб не
виникало пауз між окремими сценками, учні не пересувалися по сцені, у залі та
за її межами без зайвої потреби. На генеральних репетиціях учні мають працювати
з мікрофонами та бути у костюмах, якщо це передбачено у сценарії. Доцільно
провести щонайменше три генеральні репетиції. Після початку генеральних
репетицій жодних змін вносити у сценарій не можна. Останню генеральну репетицію
бажано провести напередодні свята;
• забезпечити оформлення сцени, зали та інших приміщень.
Приміщення школи, в якому проводитиметься свято,
необхідно прикрасити. Для цього з ініціативної групи обираються декілька учнів,
які будуть відповідати за прикрашання святкової зали. Підійти до цього завдання
вони мають творчо, але пам’ятаючи, що перенасичувати святкову залу великою
кількістю прикрас не варто. Оформлювати святкову залу слід напередодні свята
після уроків;
• забезпечити звуковий супровід заходу;
Якщо сценарій готовий, визначені ведучі та учасники
свята, слід розпочинати проведення репетицій: окремих епізодів, їх об'єднання,
усього дійства. Організовуючи репетиції, потрібно дотримуватися таких вимог:
наявність чіткого графіку проведення (він дисциплінує,
виховує відповідальність); цілеспрямованість (чітко уявляти очікуваний
результат); створення ділової, сприятливої, доброзичливої атмосфери;
стриманість у спілкуванні.
Готуючись до проведення масового заходу, варто врахувати
класичні закони драматургії, які були визначені ще Арістотелем:
а) увертюра (емоційний настрій, створення святкової
атмосфери, очікування чогось незвичайного);
б) зав’язка (повідомлення, що відбуватиметься і як саме);
в) основна частина (складові елементи масового заходу);
г) кульмінація (найвищий емоційний підйом);
д) фінал;
е) післядія (колективний аналіз проведеного масового
заходу).
Під час проведення масових заходів доцільно
використовувати такі підсилювальні чинники, як костюми, декорації, світлові
ефекти, перевтілення персонажів, ігри, гумористичні сценки, жарти, інсценовані
пісні.
При використанні ігрових моментів під час проведення
масових заходів варто дотримуватися таких правил:
1. При виборі ігор ретельно аналізувати їх зміст та
методику проведення, ураховувати інтереси і можливості учасників заходу, їх
вікові та індивідуальні особливості.
2. Важливим етапом у підготовці і проведенні гри є
пояснення її змісту і правил. Пояснення повинне бути лаконічним, послідовним,
без зайвих слів. Воно має такі складові: назва гри, роль учасників та місця їх
розташування, хід гри, мета гри, її правила.
3. Пояснюючи гру, слід розташувати учасників на тих
позиціях, з яких розпочнеться гра. Якщо гравці стали в колону, ведучому теж
потрібно бути разом з ними (а не в середині), щоб ні до кого не бути повернутим
спиною. Якщо гравці вишикувались у колони, то організатор має знаходитися збоку
від них.
4. Не можна розміщувати гравців навпроти світла. Ведучий
гри має стояти боком або лицем до світла.
5. Свої особливості притаманні командним рухливим іграм.
Так, важливою умовою їх організації є об’єднання гравців у рівноцінні команди.
Об’єднання в команди можна проводити різними методами - такими, як розрахунок
на «перший-другий», за бажанням дітей тощо.
6. Головним у проведенні рухливих ігор є дозування
фізичних навантажень, які мають бути оптимальні і не викликати перевтоми.
7. При включенні ігор у розважальну програму необхідно
стежити, щоб ігри чергувалися за настроєм, змістом, інтенсивністю рухливості
тощо.
8. Важливим моментом у проведенні гри є своєчасно
організований початок. Гру можна почати за умовним сигналом. Для цього
використовуються музика, слово, інші засоби художньо-емоційної виразності.
9. Роль ведучого гри полягає в тому, щоб уважно стежити
за її ходом, поведінкою окремих гравців, корегувати їхні дії в разі порушення
правил. Якщо учасники проходять усі ігрові етапи, дотримуючись визначених
правил, — наступає фінал гри, а потім вітання переможців і підбадьорення тих,
хто програв.
Отже, гра повинна бути зрозумілою для учасників,
викликати у них захоплення, створювати ситуацію успіху та хороший настрій,
розширювати знання та навички, набуті раніше.
Проаналізувавши все вище сказане, можемо зробити
висновки, що результативність заходу залежить від актуальності обраної теми;
відповідності змісту виховного заходу обраній темі; практичної спрямованості
заходу; врахування інтересів та запитів дітей та шкільної молоді; лаконічності,
зрозумілості, доступності, чіткості, ретельної підготовки заходу.
Успіх свята значною мірою залежить від ведучого.
Складовими його успіху є:
- уміння ввійти в контакт з учасниками дійства;
- урахування вікових та індивідуальних особливостей
учасників та глядачів;
- знання матеріалу з даної теми та загальна ерудиція;
- висока культура мовлення і поведінки;
- педагогічний такт;
- здатність творчо розв’язувати нестандартні ситуації.
Висновок
Отже, свято
- важлива частина життя дитини. Ця радісна подія, яка дозволяє дитині
відпочити, розважитися і разом з тим духовно збагачує її, спонукає до
творчості. Свято для дітей – це не
тільки розважальний захід, але й велика, важка підготовча робота, а також
природна ситуація для розвитку та навчання. Свято, як синтез мистецтв, включає
в себе різні види діяльності: мовну, музичну, образотворчу, і особливий вид
діяльності – спілкування. Добре організовані свята благотворно впливають на
розвиток психічних процесів: пам'яті, уваги; створюють прекрасну ситуацію для
розвитку мовлення дитини, для закріплення знань, отриманих на різних заняттях;
сприяють його моральному вихованню. Свята повинні бути яскравими, цікавими,
насиченими різноманітною діяльністю, орієнтованими як на розвагу, так і на
розвиток дітей. Крім того, на святі і під час підготовки до нього важливо
створити умови для повноцінного емоційного та мовного спілкування дітей
Шкільні свята є яскравими, емоційно насиченими крапками в
індивідуальних, колективних траєкторіях розвитку особистості та відіграють
величезну роль в її житті, а саме:
- Розвивають емоційну сферу школярів (хвилюють,
пробуджують радість, гордість, захоплення, захоплення тощо).
- Розширюють світогляд дітей, формують переконання,
розвивають інтерес до навколишнього життя, дозволяють дитині брати участь
у різних видах діяльності, допомагають набувати досвід, насичений
глибокими спільними переживаннями, сприяють вихованню моральних якостей
школярів, а також володіють великими можливостями формування колективу.
- Вирішують такі завдання розумового виховання, як
пробудження інтересу до знань та розвиток пізнавальних сил дитини.
- Позитивно впливають на фізичний розвиток, самооцінку
та соціальний статус школярів.
Головне для дітей у святі, як і у грі – імпровізація,
ефект новизни (Л. Виготський).
Це є перший компонент психологічної основи організації дитячого свята. Головне
завдання свята: подолати повсякденність, внести в життя яскраві враження, нові
емоції. Звідси – ошатний одяг, незвичне прикрашення приміщень, подарунки,
непередбачені повороти подій у розвитку сюжету, незвичні ходи, сюрпризи. Діти
репродуктивно відтворюють матеріал, демонструють засвоєні знання, форми
діяльності, застосовують опановані уміння і навички. Свято цінне своїми
переживаннями. Отже, в школі повинно бути місце для проведення свята довжиною в
навчальний рік!
Зміст
Вступ_________________________________________________________3
1. Значення загальношкільних свят у системі виховання ______________4
2. Класифікація свят_____________________________________________6
3. Етапи роботи над святом _______________________________________7
4. Алгоритм проведення масових заходів___________________________ 9
Висновок______________________________________________________13
Список використаних джерел_____________________________________14
Список
використаних джерел
1.Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів
загальноосвітніх навчальних закладів України. Програма [Електронний ресурс] - 2011. – Режим
доступу: http://www.osvita.ua/legislation/Ser_osv/24565/
2.
Методика проведення загальношкільних свят [Електронний ресурс] /- Режим доступу до статті: http://www.schklenovets.ucoz.ua/_ldlo/16_metodyka_proved
3. Школа – місце для свята! [Електронний ресурс] / О. О. Лавренко // - Режим доступу до статті: http://www.osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/36176/
4. Митрохина О. І. Методика організації та проведення
дитячого свята/
О. І. Митрохина – Херсон, 2012. – 1-2с.
5. Методика підготовки та проведення масових заходів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних
закладах [Електронний
ресурс]
/ Л. Москаленко, В. Кузьменко
- Режим доступу до статті: http://www.ippo.org.ua/files/
Немає коментарів:
Дописати коментар