Блог педагога-організатора Носенко Наталії Кирилівни : Зі святом Трійці!

Свята Трійця – одне із найголовніших православних церковних свят. Воно прославляє Пресвяту Трійцю – Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Звідси й походить назва свята. У народі день Трійці ще називають Зеленими святами. Щороку це свято відзначається на 50-й день після Світлого Христового Воскресіння. Тому у православних християн свято Трійця має ще одну назву – П’ятидесятниця. У 2020 році Свята Трійця припала на сьогоднішню дату, 7 червня, як у православних християн, так і у католиків. Це один із рідкісних випадків, коли дати свят у християн східного і західного обрядів збіглися.
Свята Трійця – що це за свято?
Вперше відсвяткувати Трійцю вирішили апостоли, які були учнями Ісуса Христа. У такий спосіб вони вирішили увічнити велику подію – зішестя на них та Діву Марію Святого Духа. Відбулася ця подія на 50-й день після Воскресіння Господнього. За біблійними переказами, Святий Дух зійшов на Матір Божу та апостолів у вигляді благодатного вогню. Потім апостоли раптово навчилися зцілювати й пророкувати, а також заговорили різними мовами, щоб проповідувати вчення Христа для народів світу. Таким чином апостоли одержали силу «з неба» й почали проповідувати про Ісуса, який воскрес, як про Христа, Царя та Господа. Цей момент називається народженням церкви.

Церква і лепеха

Зелені свята, які відзначались в Україні задовго до приходу християнства, з часом поєдналось зі Святою Неділею, яку називають Трійцею. Вони починають літній цикл християнських свят. У ці дні люди прикрашали свої помешкання різноманітною зеленню та гілками дерев, а найпопулярнішою рослиною був аїр, який в народі ще називають лепехою та шуваром.

З часом люди почали прикрашати зеленню на Трійцю і християнські храми й люди на службі освячували зілля. Після служби священники могли йти до ланів й освячувати угіддя, щоб вберегти врожай.

У християнстві Трійця є одним з дванадцяти найважливіших свят після Великодня. Тож впродовж багатьох століть традиційно залишилася давня народна ритуально-обрядова складова Зелених свят. Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням — зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою. Як всі інші свята наших пращурів, Зелені свята базувалися на хліборобських традиціях сонячного циклу. Але окрім культу Сонця і культу померлих предків, в основі Зелених свят лежав культ дерева і квітів. Можливо, тисячолітня традиція прикрашати житло на Зелені свята зеленим віттям і була пов’язана з давнім культом і святом дерев. До останнього століття в Україні окремі дерева вирізнялись від інших особливою шаною до них. Це дуб, ясень, явір, тополя, береза, липа. В окремих місцевостях навіть не можна було ламати гілля з дуба на клечання. Культ дерева і лісу яскраво відбивався у підготовці до Зелених свят. По клечання до лісу їхав старший родини (у давнину, звичайно, старший роду). Клечання забирали в хату, на обори, стайні, хліви, несли в комори, клуні, на пасіку. На думку наших пращурів, в деревах оселялися душі рідних — померлих дідів-прадідів. Дід-Ладо — добрий дух предків — опікунів роду — разом з гіллям-клечанням приходив до господи. Принесення зелені до хати часто пов'язують із закликанням урожаю та багатства. На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, тому вважається, що душі померлих зможуть повернутись та сховатись у траві. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів Також є давня традиція українців вшановувати у цій дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю. Особливо активно із Зеленими святами пов'язували вшанування загиблих у визвольних змаганнях 1917-1920 роках.
Русалки і хліб

Ще з дохристиянських часів на Зелені свята згадують про звичай випікати хліб у суботу та класти на підвіконня, щоб задобрити русалок чи мавок. У Зелену неділю люди намагались бути обережними: вірили, що мавки чи русалки могли зашкодити необачним людям. Такі традиції найкраще збереглися на українській Волині та на Поліссі, а відгомін цього можна знайти у "Лісовій пісні" Лесі Українки.

Колись Зелені свята також називали "русальний тиждень". Він починався після Трійці і закінчувався у четвер, який ще називали "русальний Великдень".

Тоді мало хто наважувався купатись, щоб не втопитись. Проте дівчата ходили і запускали на воду вінки з квітів, щоб русалки послали гарного нареченого.